Прогулянка лісом. Орхідея. Білий. Конвалія. Спаржа.

Дві третини травня вже позаду, а ми ще без Білих. Зазвичай в цей час ми вже їх шукали і знаходили. Треба це виправляти. До того ж у Машиної бабці День Народження, і ми їхали в село.

Отже зранку зібралися їхати, але їхати збирались на нові місця. Лише восени того року нам їх показали. Це великий дубовий ліс. Темний та старий. Майже відразу почали з’являтися різні поганки. Це дуже добрий знак. Гриби вилазять з-під землі і минулорічного листя. То може і Білий буде. Це єдиний їстівний гриб, котрий можна зараз знайти в такому лісі. Але жодних слідів у грибних місцях. Рушаємо далі в хащу. Там повинні бути галявини, які більше прогріваються сонцем. А всі сонячні галявини заросли конваліями. Червонокнижна рослина якої цілі джунглі. Скільки вистачає погляду – конвалії. Запах настільки об’ємний та стійкий, що інших не відчувається зовсім.

0006

Зрозуміло, що тут нічого нам не світить. Повертаємося до автівки. Спробуємо знайти інше місце. Знов дубовий ліс. Іду і розповідаю тещі, як було б круто зараз знайти орхідею «Башмак», латиною — Cypripedium Calceloas. Вже давно з коханою мріємо побачити в природі. Ця орхідея дуже красива, але дуже рідкісна. Теща розповідає, що коли ще навчалася в школі то знаходила її на пагорбах Дніпра, гуляючи з хлопцями. Дивлюсь по сторонам, але звісно, що навряд я її знайду. Аж раптом за якусь рослину чіпляється погляд. Вже пройшов, але якось цікаво. Треба поглянути. Дуже цікава рослина. Запитав у тещі чи то не орхідея, але вона не знає. А у нас в Україні їх дуже багато різновидів. Зробив пару світлин для Маші. А вдома вже знайшов її в Червоній книзі України. Це виявилась реально орхідея, не та що я шукав, а «Гніздівка звичайна».

0007

Сідаємо до автівки і їдемо в сторону села. Забрали Машу, і знов до лісу. Тут ми думали знайти маслят. Сосни різних калібрів, поганки різних видів. Але все не те. Обійшли колом і почали вже повертатись до автівки. Я включив камеру, та знімаю красу весняного лісу. Аж раптом … стоїть біля дороги. Спочатку вирішили, що польський, потім ще щось, але це ж Білий. Величезний травневий Білий. Маша навіть скуштувала шматочок, все ніяк не могли повірити. Ніколи не збирали таких великих в травні. Зазвичай вони маленькі, та бліді. Це нереально круто. Сезон Білих — відкритий.

0008

Ну як же ми поїдемо з цього лісу, якщо знайшли. Обійшли все, але так більше нічого і не було, окрім поганок. Знайшли ще кілька цікавих місць на літо та осінь. Я вперше був з цієї сторони лісу, але розумію – не востаннє.

На зворотньому шляху побачили ідеальну автівку для проїзду по заливних лугах. Такого кліренсу вистачить навіть для ловлі з води (на відео є). І все вираховували, чи встигнемо поїхати на реальне біле травневе місце. Але, нажаль, нам треба їхати в Київ, хоч ще ранок. Ніяк не встигаємо. Чекаємо на білих в червні.

Зупинилися біля поля, є там дика спаржа. Але до нас хтось встиг пройтись, залишивши нам «недоїдки». Передивилися всі минулорічні кущі. Доведеться з огорода брати.

А у хрущів кохання… Обліплюють дерева. Не пам’ятаю в минулі роки такої кількості.

0009

Жодна червонокнижна рослина не постраждала.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>